пл. сен. ТАРАС ХАРХАЛІС

1935 - 2000

Спомин з таборової одноднівки 2000 року.

Цього року - вперше за кільканадцять років - на лещетарському таборі не буде поміж нами пл. сен. Тарас Хархаліс. Друг Тарас, Бурлака, помер 13-го червня у Балтиморі.

Учасники, булавні й організатори цих таборів пам'ятають друга Тараса, серед іншого, за започаткування в 1986-ому році видання таборової "одноднівки", щоб учасники мали приємний спогад з табору, і за організування лещетарських "таборів" для батьків і знайомих, що відбуваються одночасно з юнацьким табором.

Друг Тарас прожив 64 роки коли, як кажуть в Пласті, він відійшов "на Вічну Ватру". Але здається ніхто, що знав його, не думав про нього як про "старшого" чи "молодшого" від себе. Друг Тарас, можна сказати, був однолітком усіх; він ставився до всіх однаково відкрито і приязно. Різні речі різним людям приносять найбільше приємности і задоволення. Ті, хто добре знав друга Тараса, давно пізнали, що він завжди був найщасливішим, коли мав змогу зробити якусь приємність іншим.

В додаток до одноднівки та таборів для батьків, які він організував, щоб уприємнити життя іншим, друг Тарас два роки тому організував експеримент і позбирав фонди, щоб дати змогу дітям українських дипломатів брати участь в лещетарському таборі. А 1996 р., коли довідався, що два військові кораблі України прибули на американську базу в Норфолку, Вірджінія, він переконав балтиморську кредитівку закупити всі вареники, що були в церковній кухні, і разом з великою кількістю закуплених на ярмарку свіжих помідорів, огірків та іншої городини, сам перевіз ці харчі українським морякам, знаючи, що після довгої морської подорожі, їхні склади напевно були порожні.

Друг Тарас був не тільки завзятим спортсменом – лещетарем, моряком і, давніше, футболістом. Саме коли він помер, він виконував обов’язки зв’язкового міста Балтимору з «Operation Sail 2000», в якому великі вітрильники з усього світу – серед них «Батьківщина» з України – відвідували головні портові міста на східному побережжі США .

Друг Тарас народився в Україні. Під час Другої Світової Війни, його родина втекла на Захід і оселилась у Балтиморі. Він закінчив інженерію в Мерелендському університеті, де, граючи в команді копаного м’яча, в 1953-ому році був обраний до Все-американської команди. Він працював 30 років як інженер у компанії Bethlehem Steel Corp., а після виходу на ранню пенсію – супроводив на офіційних відвідинах США представників України. А останній тиждень кожного року він був тут з нами.

Вічна Йому Пам’ять!

Ярі